Одного разу Бетховен і Гете , гуляючи , зустріли імператрицю в оточенні свити і придворних. Гете , відійшовши в сторону , схилився в глибокому поклоні , Бетховен пройшов крізь натовп придворних , ледь доторкнувшись до капелюха .
Щоразу , перш ніж сісти за стіл і приступити до створення музики , Бетховен опускав голову в таз з крижаною водою . Цей прийом настільки увійшов у нього в звичку , що композитор не міг відмовитися від нього до кінця життя.
Коли Бетховен здобув загальне визнання як видатний композитор, його почали запрошувати на домашні концерти вельможні меценати. Але він не став до них ласкавіший, був з усіма однаковий. Якось Бетховен грав свою сонату в розкішному салоні й раптом помітив, що один із австрійських міністрів стиха розмовляє зі своєю сусідкою. Композитор припинив гру, вигукнув: «Для таких свиней я не граю!» — і вибіг із кімнати. Його довго умовляли повернутися, та він категорично відмовився йти, за його словами, у «хлів».
Людвіґ ван Бетховен народився 16 грудня[1 1]. 1770 року у сім'ї придворних музикантів у м.Бонн. Батько, будучи обдарованою людиною (придворний музикант, викладав вокал, теорію музики та гру на клавесині), дуже невміло розвивав музичні здібності хлопчика. Він жадав своєму синові слави клавіриста-вундеркінда, але після перших концертів (Кельн — 1778, Роттердам — 1781), які не виправдали його сподівань, дещо заспокоївся. До одинадцяти років у малого Бетховена не було системних занять — його навчали музиканти, знайомі батька. Та в 1779 році в Бонн приїхав відомий композитор, органіст, письменник Крістіан-Ґотліб Нефе, який вплинув на формування Бетховена як творчої особистості, Крістіан-Ґотліб Нефе, і в якого юний Бетховен навчався починаючи з 1779 року. Нефе познайомив свого учня із творчістю великих німецьких композиторів минулих часів. Зокрема, «Добре темперований клавір» Й. -С. Баха став для Бетховена одним із найшанованіших творів. Також Нефе познайомив Бетховена з творами Генделя.
