До середини 19-го століття опера перестала бути прогресивним жанром і потребувала нагальної реформи. Вона все далі відходила від актуалій сьогодення, перетворюючись на порожню розвагу буржуазії. До реформи прагнуло чимало прогресивних митців, починаючи від Бетховена (опера «Фіделіо»), Шумана («Геновева»), Берліоза («Троянці»). Однак їм не вдалося досягнути кінцевої цілі, позаяк на оперну арену активно вступає новий демократичний жанр -  музична драма(романтична-у Вагнера, реалістична-у Верді і Бізе).