(Małgorzata Domagalik, Janusz l. Wiśniewski 188 dni i nocy) Вмираючи 17 листопада 1849, композитор заповів своїй сестрі Людовіці поховати його серце в Польщі. Так композитор-романтик бажав, щоб хоча б частина його повернулася додому. Серце Шопена вмуровано в стіну в бароковій базиліці св. Хреста у Варшаві, де й перебуває до цього дня. І сьогодні, прогулюючись по Краківському передмістю (не дивлячись на назву, сьогодні це самий центр польської столиці), кожен може особисто віддати належне великому композитору, музика якого по праву належить людству, але серце віддане лиш палко улюбленій ним Польщі.
Цими днями професор Ягеллонського університету в Кракові, Польща, Олександр Скотніцкій цілком випадково в своїх архівах виявив портрет знаменитого на увесь світ польського композитора та піаніста Фредеріка Шопена, написаний в'язнем фашистського концтабору Освенцім.Акварель завбільшки з аркуш із зошита виконана польським в'язням концтабору Мечиславом Кощельняком. А написав він портрет знаменитого композитора десь у 1942 році. Повідомляється, що саме в цей час нацистське начальство концтабору замовило художнику серію портретів німецьких та австрійських композиторів. Щоправда, замовлення на портрет забороненого фашистами Шопена Кощельняк не отримував, однак вирішив створити акварель таємно.
Шопен вперше відвідав Відень на початку 1829, де давав концерт на фортепіано і отримав перші похвальні рецензії. Наступного року він повернувся до Варшави, де 17 березня у Національному Театрі дав прем'єру свого Концерту для фортепіано фа мінор. 1831-го року Шопен покидає Польщу і оселяється в Парижі. Там починає працювати над своїми першими скерцо і баладами, також починає перший зошит етюдів. Тоді ж у Шопена проявляється захворювання на туберкульоз, з яким композитор боротиметься все життя.Початок і середина 1830-х в Парижі були доволі плідним часом для композитора. Він завершив свої відомі праці а також регулярно давав концерти. В 1838 році Шопен став відомою людиною в Парижі. Серед його найближчих друзів був оперний композитор Вінченцо Белліні та художник Ежен Делакруа, а також Гектор Берліоз, Франц Ліст, і Роберт Шуман. І хоча Шопен іноді й критикував їх музику, та все ж присвятив їм деякі свої композиції.
